Мене звати Анна. Я — мама трьох доньок, успішна у своїй професійній кар’єрі, жінка, яка
щодня балансує між турботою про інших і пошуком себе. Історія моїх соло побачень
почалась несподівано — не як запланований акт самопізнання, а як випадковий подарунок,
який я зробила собі, навіть не усвідомлюючи цього.
Я готувала сюрприз для близької подруги — сертифікат на зустріч світанку на каяках. Це мало
бути щось особливе, щось, що ми запам’ятаємо. Але вранці вона не відповіла на дзвінок.
Сертифікат був оплачений, човен чекав, і я вирішила: їду сама. Залишивши вдома найменшу
донечку, якій було трохи більше року, я вирушила в нічну мандрівку до озера.
На сплаві були пари, компанії, а я — одна. І хоча я трохи боюся води, щось у мені сказало:
“Будь сміливою”. І я була. Ці дві години — наодинці з собою, посеред озера, в тиші, коли світ
тільки прокидався — стали найпам’ятнішим ранком у моєму житті. Я дивилась, як сонце
повільно торкається води, як небо змінює кольори, як серце наповнюється спокоєм.
Тоді я вперше відчула: це — моє джерело відновлення. Це — мій простір, де я можу бути
просто Анною. Не мамою, не керівницею, не подругою. Просто собою.
Залишити відповідь